1.5 Описання цієї книги

Ця книга проходить через чотири широкі дослідницькі проекти: спостереження за поведінкою, запитання, експерименти та створення масового співробітництва. Кожен з цих підходів потребує різних відносин між дослідниками та учасниками, і кожен з них дозволяє нам навчитися різним речам. Тобто, якщо ми задаємо питання людям, ми можемо вивчати речі, які ми не могли навчитися, просто спостерігаючи поведінку. Точно так само, якщо ми запускаємо експерименти, ми могли б навчитися речам, які були неможливі, просто спостерігаючи поведінку і задаючи питання. Нарешті, якщо ми співпрацюємо з учасниками, ми можемо вивчити речі, які ми не можемо навчитися, спостерігаючи їх, задаючи їм запитання чи зараховуючи їх до експериментів. Ці чотири підходи використовувались у певній формі 50 років тому, і я впевнений, що вони все одно будуть використовуватися в якійсь формі через 50 років. Після присвячення одному розділу для кожного підходу, включаючи етичні питання, підняті таким підходом, я присвячу цілковиту главу етиці. Як описано в Передмові, я буду зберігати головний текст розділів максимально чистим, і кожна з розділів буде завершуватися розділом під назвою "Що слід читати далі", в якому містяться важливі бібліографічні відомості та вказівки на більш докладні матеріал

Очікуючи вперед, у розділі 2 ("Спостережувана поведінка") я описую, що і як дослідники можуть навчитися спостерігати поведінку людей. Зокрема, я зосереджуся на великих джерелах даних, створених компаніями та урядами. Відмовляючись від деталей будь-якого конкретного джерела, я опишу 10 загальних рис великих джерел даних та їх вплив на здатність дослідників використати ці джерела даних для дослідження. Потім я проілюструю три стратегії дослідження, які можуть бути використані для успішної навчання з великих джерел даних.

У розділі 3 ("Задавайте питання") я почну показую, що дослідники можуть навчитися, переходячи за рамки існуючих великих даних. Зокрема, я покажу, що, задаючи людям запитання, дослідники можуть вивчати речі, які вони не можуть легко вчитися, просто спостерігаючи поведінку. Щоб організувати можливості, створені цифровою епохою, я розгляну традиційну загальну помилку. Потім я покажу, як цифрова епоха дає нові підходи як до вибірки, так і для опитування. Нарешті, я описати дві стратегії для об'єднання даних опитування та великих джерел даних.

У розділі 4 ("Запуск експериментів") я почну показувати те, що дослідники можуть навчитися, коли вони переходять за межі спостереження за поведінкою та задають питання опитування. Зокрема, я покажу, як рандомізовані контрольні експерименти, в яких дослідник втручається у світі дуже специфічним чином, дозволяють дослідникам дізнатись про причинні відносини. Я порівняти ті види експериментів, які ми могли б зробити в минулому, з тими способами, які ми можемо зробити зараз. На цьому тлі я опишу компроміси, залучені до основних стратегій проведення цифрових експериментів. І, нарешті, я підсумовую пораду з дизайну про те, як можна скористатися перевагами цифрових експериментів, і я опишу деякі з обов'язків, що постають з цією владою.

У розділі 5 ("Створення масового співробітництва") я покажу, як дослідники можуть створювати масове співробітництво, такі як краудсорсинг та громадянська наука, для проведення соціальних досліджень. Описуючи успішні проекти масового співробітництва та виклавши декілька ключових принципів організації, я сподіваюсь переконати вас у двох аспектах: по-перше, це масове співробітництво можна використовувати для соціальних досліджень, по-друге, зможуть вирішити дослідники, які використовують масове співробітництво проблеми, які раніше здавалися неможливими.

У розділі 6 ("Етика") я стверджую, що дослідники швидко збільшують владу над учасниками і що ці можливості змінюються швидше, ніж наші норми, правила та закони. Ця комбінація збільшення потужності та відсутність згоди щодо того, як цю владу слід використовувати, залишає добросовісних дослідників у складній ситуації. Щоб вирішити цю проблему, я стверджую, що дослідники повинні приймати принциповий підхід. Тобто дослідники повинні оцінювати свої дослідження за допомогою існуючих правил, які я буду приймати як за даними, так і за допомогою більш загальних етичних принципів. Я опишу чотири встановлені принципи та дві етичні рамки, які можуть допомогти керувати рішеннями дослідників. Нарешті, я поясню деякі специфічні етичні проблеми, які, на мою думку, очікують від дослідників у майбутньому, і я пропоную практичні поради щодо роботи в районі з неврегульованою етикою.

Нарешті, в розділі 7 ("Майбутнє") я розгляну тим, що проходять через книгу, а потім використовую їх, щоб роздумувати про теми, які будуть важливими в майбутньому.

Соціальні дослідження в цифрову епоху об'єднають те, що ми зробили в минулому з дуже різними можливостями майбутнього. Таким чином, соціальні дослідження будуть формуватися як соціальними вченими, так і вченими даних. Кожна група має щось зробити, і кожен може навчитися.