6.4.2 Beneficence

Beneficence про розуміння і поліпшення профілю ризик / користь вашого дослідження, а потім вирішити , якщо це правильний баланс.

Звіт Белмонт стверджує, що принцип доброчинності є зобов'язанням, який дослідники мають учасникам, і що він включає дві частини: (1) не шкодить і (2) максимізувати можливі вигоди та мінімізувати можливі шкоди. Звіт Бельмонт демонструє ідею "не шкодити" традиції гіппократії в медичній етиці, і вона може бути виражена в сильній формі, коли дослідники "не повинні шкодити однією людині, незалежно від користі, яка може прийти іншим" (Belmont Report 1979) . (Belmont Report 1979) . Проте в Belmont Report також визнається, що вивчення того, що є корисним, може спричинити ризик деяких людей. Тому нагальна вимога не завдавати шкоди може суперечити вимогам до вивчення, що дозволяє дослідникам час від часу приймати складні рішення щодо "коли виправдано шукати певні переваги, незважаючи на ризики, пов'язані з цим, і коли вигоди повинні бути відмовлено через ризики " (Belmont Report 1979) .

На практиці принцип благодійності трактується як означає, що дослідники повинні проводити два окремі процеси: аналіз ризику / вигоди, а потім рішення про те, чи ризики та вигоди дають відповідний етичний баланс. Цей перший процес багато в чому є технічним питанням, що вимагає суттєвого досвіду, а другий - це головним чином етичний аспект, в якому основний досвід може бути менш цінним або навіть згубним.

Аналіз ризику / вигоди включає як розуміння, так і поліпшення ризиків та переваг дослідження. Аналіз ризику повинен включати два елементи: вірогідність несприятливих подій та тяжкість цих подій. Як результат аналізу ризику / вигоди, дослідник може змінити дизайн дослідження, щоб зменшити ймовірність несприятливої ​​події (наприклад, вилучити учасників, які є вразливими) або зменшити тяжкість несприятливої ​​події, якщо вона відбудеться (наприклад, зробити консультації доступні для учасників, які цього вимагають). Крім того, під час аналізу ризику / користі дослідникам потрібно мати на увазі вплив своєї роботи не лише на учасників, а й на не учасників та соціальні системи. Наприклад, розгляньте експеримент Рестіво та ван де Рієта (2012) щодо впливу нагород у редакції Вікіпедії (розглянуті в главі 4). У цьому експерименті дослідники віддали нагороди невеликій кількості редакторів, які вони вважали заслуженими, а потім відслідковували свій внесок у Вікіпедію порівняно з контрольною групою однаково заслужених редакторів, яких дослідники не нагородили. Уявіть собі, якщо, замість того, щоб давати невелику кількість нагород, Рестіво та ван де Рійт затопили Вікіпедію багатьма нагородами. Хоча цей дизайн може не зашкодити будь-якому окремому учасникові, це може порушити всю екосистему нагород у Вікіпедії. Іншими словами, під час аналізу ризику / вигоди слід подумати про вплив вашої роботи не лише на учасників, але й на світ більш широко.

Далі, коли ризики були мінімізовані та максимізовані переваги, дослідники повинні оцінити, чи є дослідження належним балансом. Етики не рекомендують простого підсумовування витрат і переваг. Зокрема, деякі ризики роблять дослідження неприпустимим, незалежно від переваг (наприклад, вивчення Tuskegee Syphilis, описаного в історичному додатку). На відміну від аналізу ризику / вигоди, що є значною мірою технічним, цей другий крок є глибоко етичним і насправді може бути збагачений людьми, які не мають спеціальної експертизи в предметній галузі. Фактично, оскільки сторонні особи часто помічають різні речі від інсайдерів, IRB у Сполучених Штатах повинні включати, принаймні, одного не дослідника. З мого досвіду роботи в IRB, ці сторонні особи можуть бути корисними для запобігання думці групи. Отже, якщо у вас виникли проблеми при вирішенні питання про те, чи ваш дослідницький проект має відповідний аналіз ризику / вигоди, не просто запитайте своїх колег, будь ласка, попросіть деяких непрофесіоналів; їх відповіді можуть вас здивувати.

Застосування принципу благодійності до трьох прикладів, які ми розглядаємо, передбачає деякі зміни, які можуть покращити їх баланс ризику / користі. Наприклад, в "Емоційній інфекції" дослідники могли б намагатися виділити людей молодше 18 років та людей, які можуть особливо погано реагувати на лікування. Вони також могли б спробувати звести до мінімуму кількість учасників, використовуючи ефективні статистичні методи (як детально описано в главі 4). Крім того, вони могли б спробувати спостерігати за учасниками та запропонувати допомогу кожному, хто, як видається, зазнав шкоди. У вкусах, зв'язках та часі, дослідники міг би створити додаткові гарантії, коли вони випускали дані (хоча їх процедури були затверджені IRB Гарвардського університету, що свідчить про те, що вони відповідали загальній практиці того часу); Я надам деякі більш конкретні пропозиції щодо звільнення даних пізніше, коли я описую інформаційний ризик (розділ 6.6.2). Нарешті, в Encore, дослідники могли б спробувати звести до мінімуму кількість ризикованих запитів, які були створені для досягнення цілей вимірювання проекту, і вони могли виключити учасників, яким найбільше загрожує репресивні уряди. Кожна із цих можливих змін призведе до компромісів у розробці цих проектів, і моя мета полягає не в тому, щоб припустити, що ці дослідники повинні були внести ці зміни. Швидше за все, це показує види змін, які може запропонувати принцип благополуччя.

Нарешті, хоча цифрова епоха зазвичай ускладнює зважування ризиків та вигод, вона фактично полегшила дослідникам можливість збільшувати переваги своєї роботи. Зокрема, інструменти цифрового віку суттєво полегшують відкрите та відтворюване дослідження, де дослідники надають доступ до дослідницьких даних та коду інших дослідників та публікують свої публікації за допомогою відкритого доступу. Ця зміна відкритих і відтворюваних досліджень, хоч і не є простим, дає змогу дослідникам збільшувати переваги своїх досліджень, не піддаючи учасникам будь-якого додаткового ризику (обмін даними є винятком, про що буде докладно розглянуто в розділі 6.6.2 на інформаційний ризик).